Charków, lata 30. ubiegłego wieku. Złota era ukraińskiej sztuki. W nowym, luksusowym Domu „Słowo”, zbudowanym specjalnie dla artystów, znajduje swoje miejsce młody, ambitny poeta Wołodymyr Akimow. Pochodzi z prowincji, pracuje jako korektor w prasie i nigdy nawet nie marzył, że zamieszka pod jednym dachem z uznanymi ukraińskimi pisarzami i artystami. Uważa swoją poezję za genialną, ale nikt nie traktuje poważnie jego wysiłków literackich, nie mówiąc już o okazjonalnych chichotach nad jego epigońskimi wierszami. Jednak los się do niego uśmiecha. Szef agencji wywiadu politycznego proponuje mu, aby został autorem napisanej wcześniej sztuki. Akimow zgadza się, podpisując notę o nieujawnianiu informacji. Poeta nie ma pojęcia, jaką cenę zapłaci za ten sukces. „Dom ‘Słowo’” to historia ukraińskiego pokolenia artystów prześladowanych przez system totalitarny – na tle jednego z największych ludobójstw XX wieku, Hołodomoru, który spowodował śmierć blisko 7 milionów ludzi.

БУДИНОК „СЛОВО“: НЕСКІНЧЕНИЙ РОМАН
Харків, 1930-ті роки. Золотий вік українського мистецтва. Молодий амбітний поет Володимир Акімов знаходить своє місце в новому, розкішному Будинку «Слово», побудованому спеціально для митців. Він родом із провінції, працює коректором у пресі й ніколи не мріяв жити під одним дахом із відомими українськими письменниками та художниками. Він вважає свою поезію геніальною, але ніхто не сприймає його літературні спроби всерйоз. Проте доля посміхається йому. Начальник політичної розвідки пропонує йому стати автором п'єси, яку він написав раніше. Акімов погоджується, підписуючи підписку про нерозголошення. Поет не підозрює, яку ціну заплатить за цей успіх. «Дім «Слово» — це історія українського покоління митців, переслідуваних тоталітарною системою — на тлі одного з найбільших геноцидів ХХ століття — Голодомору, який спричинив смерть майже 7 мільйонів людей.